Цікавинки

Цікавинки про звірят

Коли довго ходиш лісом, неодмінно натрапиш то на дупло, то на нірку чи нору, а в Карпатах, може, навіть і на ведмежий барліг.

Житла потрібні звірові й на випадок негоди, і для захисту від хижаків, і щоб вивести потомство, і щоб десь перепочити.

Найпоширеніше звірине помешкання — нора. Величезні лабіринти споруджують, наприклад, під землею борсуки. Попервах їхня нора має вигляд невеликого тунелю, що закінчується гніздом. Але минають роки, десятки й навіть сотні років, і наступні покоління борсуків поглиблюють та розгалужують своє житло, перетворюють його у справжнє підземне місто. В таких «містах» живе подекуди ціла колонія борсуків, по 2—3 родини. Вони знайомі між собою, ходять один до одного в гості, спілкуються.

Селиться борсук там, де сухіше, — на південному схилі гори чи яру, в мішаних лісах і перелісках, у порослих кущами балках та яругах, між кам’яними брилами скель. Обжиті нори мають два-три поверхи, кілька входів-виходів, вентиляцію, віднірки-закутки, тут — і комори, і спальні, і їдальні, і дитячі кімнати, і пункти особистої гігієни. На своїй мисливській ділянці борсук робить тимчасові, простіші нори, а в кінці листопада — на початку грудня борсуки забивають входи в нору листям, травою, мохом і залягають у зимовий сон.

Риють власні або займають чужі нори лисиці, тхори, горностаї, ласки, норки, видри, дрібні гризуни. Ондатри і бобри також живуть в норах. Однак там, де у річок, озер і ставків береги низькі й заболочені, будують хатки. Ця конусоподібна споруда, складена у ондатр з дрібно нагризеного очерету, осоки та інших водяних рослин, у бобрів — з недогризків гілок, трави, водоростей, мулу. Всередині хатки в житловій камері є вихід під воду.

Кулеподібні гнізда з дрібних гілочок, смужок лика, стебел трав споруджують білки, вовчки, деякі гризуни. Селяться вони також в дуплах, в шпаківнях, часом використовують старі гнізда ворон, сорок. Білки мають по кілька гнізд, змінюють їх при потребі, зокрема через комах.

Куниця постійного житла-дупла тримається тільки тоді, коли виводить малят. Увесь інший час вона блукає лісом, відпочиває там, де застане її день.

Лосі, олені, косулі, зайці постійних сховищ не споруджують, відпочивають на землі, на снігу. Кілька разів підряд одне й те ж лігво можуть використовувати дикі свині. Щоб його влаштувати, вони розпушують лісову підстилку, нагортають хмиз, листя, траву і вмощуються в центрі спорудженої купи.

Самиці перед опоросом влаштовують іноді закриті лігва висотою до 1,5—2 м і діаметром 2—3 м, з боковим входом. Вони сплять там з поросятами. Малі лежать щільно, гріються одне біля одного, крайні час від часу пробираються всередину.

У найглухіших куточках Карпат, в хащах, під вивернутим деревом, поваленим стовбуром, старим пнем, під скелею, просто в густому молодняку влаштовує барліг ведмідь, вистеляє його гілками смереки та ялиці, мохом, листям. Вхід до барлогу він закриває верхівками молодих дерев, які нахиляє або обламує. Зимою в занесеному снігом барлогу видно тільки невелику віддушину, що утворюється в снігу від дихання звіра.

Ідучи лісом, не слід виявляти надмірної цікавості, заглядати без потреби в різні потаємні місця — в дупла, печерки, гущавину. Хтось там, напевно, живе, затаївся, приготувався дати відсіч кожному, хто вторгнеться на його територію..

Цікавинки про птахів

Ось після холодної зими настали весняні сонячні дні. Пожвавішали, ожили горобці, затягли своє «ці-ці-фі, ці-ці-фі, ці-ці-фі» синички.

З теплих країв першими повертаються шпаки. Відбувається це переважно в середині лютого, а якщо весна затримується, то на початку березня. В березні прилітають жайворонки, дрозди, білі плиски, вальдшнепи, крижні, сиві дятли, журавлі, чаплі, зяблики, малинівки. Тоді ж або дещо пізніше — на початку квітня — прилітають білі лелеки, гуси, жовті та гірські плиски, чорнолобі сорокопуди, при-путні, сови-сплюшки. Квітень — час прильоту зозуль, очеретянок, горихвісток, одудів, а після них — дрімлюг, міської і сільської ластівок. Наприкінці квітня — на початку травня з’являються горлиці, сиворакші, бджолоїдки, мухоловки, перепілки, славки, сорокопуд-жу-лан. Останніми, в першій декаді травня, прибувають в рідний край іволги, стрижі, берегові ластівки, змієшийки, солов’ї.

І ті птахи, що повернулися з далеких країв (ластівки, стрижі, білі лелеки), і ті, що перебули зиму вдома, починають лаштувати гнізда. Граки, ворони, лелеки, орли, часом ластівки ремонтують, впорядковують свої минулорічні оселі. Інші птахи щороку будують нове житло і починають цю справу з вибору ділянки для гнізда. Розмір ділянки у різних видів птахів різний. Все залежить від того, скільки потрібно їжі майбутній сім’ї.

Гнізда птахи будують на землі (дрімлюга, глухар, соловейко, шеврик), у купах хмизу, на пеньках, в кущах, в кронах дерев (славки, дрозди, волові очка, малинівки, шишкарі), в дуплах дерев (дятли, синиці, повзики, сови).

Чи прислухались ви коли-небудь, як весною співають птахи? І не лише уславлені співаки — солов’ї, дрозди, малинівки, синьошийки, зяблики, а й безголосі птахи: натхненно клацає дзьобом лелека, барабанить по сухій гілляці дятел, піднімається й падає, розправивши крила, бекас. І тоді лунає над лісовим болотом його «бе-е-е...»

Весняна пісня птахів — це сигнали про те, що територія зайнята, що на ній будується гніздо. Той, хто припізнився з вибором оселища — повинен шукати вільного місця.

Найголосніше птахи співають рано-вранці і ввечері. Але з’являються пташенята — і їм стає не до співу. Майже весь свій час вони витрачають на годування нащадків. Крім пісень, у птахів є ще й звуки, якими вони сигналізують про ту чи іншу подію: знахідку корму, появу хижака і т. п. На відміну від пісень, ці звуки переважно короткі, почути їх можна цілорічно.

 Як тварини готуються до зими

     Зима для тварин найважча пора року. З-під снігу вони не можуть добути вдосталь корму, мерзнуть, застуджуються.

Готуючись до зими, звірі міняють своє літнє хутро на зимове — густіше й пухнастіше. Ласка, горностай, заєць-біляк «переодягаються» в білу шубу, в ній вони майже непомітні на білому снігу.

Багато тварин впадають у сплячку. Жаби, ящірки, тритони, вужі й гадюки влаштовуються в ямах, норах, печерах, під старими пеньками, під купами листя, хмизу, під камінням, в погребах, в підвалах. В одному місці збирається їх часом по п’ять, по десять, по двадцять і навіть більше. Озерні жаби зариваються в мул на дні водойм.

В печарах, в дуплах дерев, на горищах старих будинків зимують кажани. Гострими кігтиками задніх лапок вони чіпляються за склепіння печери чи дупла, обгортаються крильцями і повисають до весни.

А ось іще один сплюха: їжак. До речі, запасів на зиму він не робить і яблук на голках не носить, як це малюють у дитячих книжках. Тваринка взимку спить, і їжа їй не потрібна. Сплять зимою ведмідь і борсук, але, на відміну від інших, їхній сон чутливий, вони можуть прокидатися.

Для того, щоб проспати цілу зиму, восени тварини мусять добре запастися жиром. І витрачають його потім дуже економно: у тварини, яка спить, знижується температура тіла, кров’яний тиск, значно уповільнюється дихання й серцебиття, загалом витрати необхідних для життєдіяльності речовин зменшуються майже в 100 разів.

Деякі тварини роблять запаси корму. Під вітроломом, серед каміння і в розколинах ховають частину здобичі хижаки. Багато мишовидних гризунів можна знайти у сховищах горностая, ласки. Лісовий тхір запасає часом жаб. Норка може наскладати в пустотах під кригою при берегах водойм до двадцяти кілограмів риби. Бобри роблять під водою запаси гілок, у заможної бобрової родини може бути їх запасено до п’ятдесяти кубометрів. Білка збирає горіхи, жолуді, сушить гриби. В норах жовтогорлих мишей знаходили до восьми кілограмів насіння, а одного разу навіть 47 кілограмів.

Не відстають від тварин і птахи. Горішки ліщини, бука в тріщинах кори ховають повзики. Жолуді й горіхи запасають на зиму сойки. Восени при доброму врожаї вони цілими днями снують біля великих самотніх дубів, набирають у під’язичний мішок п’ять-шість, інколи навіть десять жолудів, летять з ними до потаємного місця, часом досить далеко від дуба, закопують і повертаються за новою порцією. За осінь кожна сойка може влаштовувати понад 2500 схованок. Більшість своїх запасів птаха за зиму розшукує і з’їдає, а решта або дістається іншим тваринам, або весною проростає. Дивишся часом — в чагарникових заростях чи в садку, далеко від дубового лісу, росте дубочок. Це робота сойки.